Украинские музыканты о том, что для них значат «Братья Гадюкины»

Во время генеральной репетиции концерта памяти фронтмена легендарной украинской группы «Братья Гадюкины» Сергея Кузи Кузьминского нам удалось пообщаться с некоторыми музыкантами, которые принимали участие в трибьюте. Мы говорили о значении группы и самого Кузи и о выборе песен. Представляем вам нашу беседу в ее аутентичной форме, без перевода и правок.

Що для вас значать «Брати Гадюкіни»?

Олександр Ярмола, гурт «Гайдамаки»:

— «Брати Гадюкіни» — це альфа і омега українського рок-н-роллу. Саме вони відкрили мені, що рок можна співати українською мовою. Я тоді тільки-но прийшов з армії, до цього пам'ятав лише рок, співаний англійською або російською і українську народну музику. Мені, такому невігласу, не приходило в голову, що все це можна поєднати. Потім до мене дійшли Брати Гадюкіни, і дійшли вчасно — я зрозумів, що таке поезія в рок-музиці. Зрозуміти поезію Кузьмінського не вдастся ніколи: звідки він це брав, під яким впливом.

Вадим Красноокий, гурт «Mad Heads XL»:

— «Брати Гадюкіни» — це легенда українського рок-н-роллу.

Саша Чемеров, гурт «Димна Суміш»:

— Група легендарна українська, «Брати Гадюкіни» називається.

Місько Барбара, гурт «Мертвий Півень»:

— Ох, це дуже багато. Це дійсно суміш українських Роллінг Стоунз, Бітлз, Пінк Флойд і всіх, кого завгодно. Це Кузя, безперечно. Знову ж таки, кожен з них — великий музикант. Зрештою, це, можливо, навіть стимул для інших людей, які провокували бажання грати або взяти мікрофон в руки. Їхній успіх, усе те, що вони робили і як вони це робили — це стимул до того, щоб самому щось спробувати. Гади — це перший, я б сказав, соціально- актуальний рок-н-ролльний проект в Україні, який співав про те, що відбувається з нами тут і тепер. Що ми тепер намагаємось продовжувати власне.

Олег «Мох» Гнатів, продюсер гурту «Перкалаба»:

— Брати Гадюкіни — це базова група в українському рок-н-роллі, яка перевернула все і дала поштовх всьому. Група, яка після того, як 10 років не була на ринку, в 2004 році зібрала повний Палац спорту.

Мирослав Кувалдін, гурт «The ВЙО»

— Брати Гадюкіни - це одна з груп, яких оминула продажність. Гади — це перша і остання в Україні рок-н-ролльна команда.

Чому саме цю пісню ви обрали?

Олександр Ярмола, гурт «Гайдамаки» (пісня «Гей, Іване»):

Я вибрав цю пісню, тому що вона мені дуже сподобалась, дуже випадково її нарив десь в ютубі. Я їх творчість дуже добре знав, але ця пісня не входила до жодного їх альбому. Можливо це таке свіже враження, а може, тому що пісня просто дуже класна.

Вадим Красноокий, гурт «Mad Heads XL» («Америка»):

— Тому, що ми їдемо в Америку з групою Mad Heads. А ще тому, що це пісня, яку я колись грав на гітарі, коли ще лише вчився це робити.

Саша Чемеров, гурт «Димна Суміш»( «117 стаття»):

— Тому, що пісня про згвалтування, а ми "погані хлопці", тому ми вирішили взяти таку пісню і зробили таку "гвалтуючу" аранжировку. Ми зробили її трохи трансовою, психоделічною, тому що ми знаємо, що Кузя любив подібне звучання.

Місько Барбара, гурт «Мертвий Півень» («Дупа Джалізовая»):

— «Дупа Джалізовая» — це така провокаційна штучка, і це мені сподобалось. Я спробував зробити все якнайкраще.

Олег «Мох» Гнатів, продюсер гурту «Перкалаба» («Було не любити»):

— Хороша пісня. Нам було дуже важко вибрати, ми любимо всі їхні пісні.

Мирослав Кувалдін, гурт «The ВЙО»(«Місячне сяйво твого тіла»):

— Тому що пісня хороша, вона вийшла в досить такому дивному альбомі, який виходив тільки на вінілі, він дивно звучав і в ньому небагато було хороших пісень, тобто не так багато, як, наприклад, в першому. Мені просто захотілось, щоб згадали цю пісню. Хоча на неї і кліп був вже потім. Хороша пісня, тому що мова в ній іде про такі речі позачасові. Як правило Кузя писав якусь історію, то про тьолку, то про хату, а в цій пісні він більше говорить про Бога і про якісь високі речі.

З ким із ідолів рок-н-ролл сцени ви б порівняли Гадюкіних?

Олександр Ярмола, гурт «Гайдамаки»:

— Порівняв би з Шейном Макгованом, Куртом Кобейном, Петром Мамоновим, Міком Джагером.

Вадим Красноокий, гурт «Mad Heads XL»:

—Так, це справді українські Роллінг Стоунз. Я не задумувався над цим, але це дуже величне порівняння.

Саша Чемеров, гурт «Димна Суміш»:

— Я б не рівняв ні з ким. А навіщо рівняти?

Місько Барбара, гурт «Мертвий Півень»:

— Це дійсно суміш українських Роллінг Стоунз, Бітлз, Пінк Флойд і всіх, кого завгодно.

Олег «Мох» Гнатів, продюсер гурту «Перкалаба»:

— Ну правильно кажуть, що це українські Роллінг Стоунз, абсолютно. Вони грають настільки якісний ритм-енд-блюз, що тут не те що порівнювати, це так і є.

Мирослав Кувалдін, гурт «The ВЙО»:

— Я знаю, що вони завжди рівнялись десь там на Роллінг Стоунз, на Френка Заппу, на Токінг Хедс. Вони унікальні свого роду, і для України вони типу Бітлз або людини, яка вперше вигадала електрогітару. Щось таке революційне.

Беседу провела Анастасия Марушевская