Сценічна композиція Михайла Резніковича
Скрізь один ...
Щедра й невичерпно родюча українська земля подарувала загальнолюдському сузір'ю геніїв незгасний Світоч - Тараса Шевченка, Тираноборця і Пророка, Спікера свободи, який поставив на сторожі біля своїх земляків, "рабів німих", вогняне слово, а в "Заповіті" дав їм заклик: "Кайдани порвіте!".
Мало з тих, кому випало безсмертя, досягли його такою дорогою ціною, як Тарас Шевченко. Доля не шкодувала для нього найжорстокіших випробувань і страждань. Прожив Шевченко лише 47 років, з них двадцять п'ять - у кріпосному рабстві, десять - у солдатчині і засланні. А що залишилися - воюючи з стражданнями, хворобами, плекаючи несправджену мрію про створення сімейного вогнища, елементарного затишку у власному будинку - маленької хатці на батьківщині.
У нинішньому театральному трактуванні, всупереч багаторічному хрестоматійному, заїждженому деклараціям і уявленням, гармонійно переплітаються багато мотиви життя Поета і Художника: творчість, любов, розчарування, каяття, ненависть, здивування, популярність і забуття, прагнення осягнути все і вся ...
«...Вистава про долю талановитої людини, що потрапила під жернова системи. З одного боку, вона викувала його талант, з іншого - понівечила його життя. Це і Шевченко, і не Шевченко, не тільки Шевченко.
В основі - всі тексти, усі вірші Т.Г.Шевченка та спогади про нього. Але він був дуже різним. І слабким, і сильним, і добрим, і несправедливим.
Ми взяли лише одну складову його особистості, перш за все, обдарування, тому важко наполягати на повній правдивій ідентичності характеру. Це, швидше, легенда про Шевченка. Хоча і заснована на фактах його життя.
Легенда про дуже талановиту людину, життя якого була зруйнована системою. Він багато знав, гостро відчував і заслуговував більшого людського щастя, але не збулося.
... У кожного свій Шевченко, як і у кожного - свій Пушкін. У нас - ТАКИЙ!..»
(М. Резникович)
Комментарии