Коли універсальний Будніков починає гру з матерією - важко передбачити її наслідки. Бо навіть якщо ця матерія - шматок іржавого заліза, мова навряд чи йде про реальність. Зробивши крок від фігуративу й живописних пейзажів, художник повертається до форми, однак трансформація свідомості стає очевидною. Що б не створив Будніков - з полотна, картону чи заліза, форма як така для нього стає тільки приводом для експериментів з внутрішньою суттю речей, що проявляє себе в ритмічній композиції абстрактних фігур. Лише дотикаючись до світу людського, вони є трансляторами зовсім іншої реальності - світу «космічної свідомості», зазирнувши в яку, Каземир Малевич намалював Чорний Квадрат і, як розказують очевидці, довгий час потому не міг ні їсти, ні спати, доки не знайшов йому пояснення у власній теорії.
Для створення нової композиції фігур, з океану космічної свідомості Будніков вихоплює археформу, що при помноженні фізичних «тіл» дає несподіваний результат. Ми споглядаємо Ландшафт, в якому матеріал є означником універсальних категорій.
Площина квадрату відкриває простір Землі, де дроти окреслюють траєкторію польоту Крил - ряду вертикальних скульптур, що ламаними лініями пласкої форми перетворюють небо над терасою арт-центру в поле битви. Привиди підземелля, вдягнені в іржаві обладунки, готові щомиті відірватися від землі, але міцно тримаються за поверхню, спираючись на стопи...
В уявленнях перших людей про форму Землі, яку відтворює квадрат з дротами, така конструкція віщувала б Апокаліпсис. Проте в світі Буднікова все стоїть на своїх місцях: кругла Земля плаває в ефірі космосу, а опозиція земного й небесного легко розчиняється у Ландшафті. У скасованому протистоянні жорстка вертикальна фігура і її невагома основа збалансовують одна одну, надаючи всій скульптурі рівноваги. Так наче перед її створенням Будніков довго медитував над словами Гермеса Трисмегіста: «Все що наверху те й внизу, а все що внизу те й наверху».
Комментарии